«Вісконті» та «Вісконті—Сфорца» — різні колоди
Назви легко сплутати. Таро Вісконті й Таро Вісконті—Сфорца — різні колоди середини XV століття, пов’язані з міланськими правителями та майстернею Боніфаціо Бембо. Метрополітен-музей повідомляє, що від колоди Вісконті збереглося 69 карт, які перебувають у бібліотеці Бейнеке Єльського університету. Карти Вісконті—Сфорца виготовили невдовзі після 1450 року, імовірно, для Франческо Сфорца; вцілілі карти нині розподілені між кількома зібраннями, зокрема Академією Каррара та бібліотекою Моргана.
Структура Вісконті—Сфорца ближча до тієї, яку впізнають багато сучасних читачів: чотири масті, придворні карти, Дурень і послідовність козирів. Але додаткові постаті й чесноти в давнішій колоді нагадують, чому історики не вважають «перше Таро» однією незмінною колодою з 78 карт.
Що можна дізнатися зі збережених карт
Карти виготовлено вручну на картоні, з живописом і тисненим золотим тлом. Це також фрагменти великої історії: частина карт втрачена, а колоди зберігаються не разом. Тому кількість уцілілих карт не обов’язково дорівнює початковій. Музейні описи відокремлюють збережені предмети від наукових реконструкцій повного набору.
Зображення належать до ширшої візуальної культури. Імператори, папи, чесноти, смерть, фортуна та інші алегоричні постаті вже траплялися в середньовічному й ренесансному мистецтві. Особливість Таро могла полягати не у винайденні кожної постаті, а в тому, як їх поєднали в послідовність поруч зі звичайними картами мастей.
Це корисне розрізнення і для сучасного читача. Карта в ранній колоді документує зображення та ігрову структуру, але сама по собі не пояснює, як людина близько 1450 року витлумачила б її в особистому ворожінні. Для тверджень про гадальну практику потрібні джерела того часу, коли її вже зафіксовано.
Історія, у якій є місце варіантам
Колода Вісконті не доводить, що в кожному ранньому Таро було по шість придворних карт, і не підтверджує єдиний шлях від нестандартної колоди до сучасної. Вона показує, що принаймні одна рання міланська колода відрізнялася від знайомої структури, а звичний формат формувався протягом історії з різних варіантів.
Чи мало Таро XV століття вже 78 карт? Деякі збережені колоди близькі до цієї структури, але приклад Вісконті не дає відповісти без застережень. Точніше сказати так: ранні колоди були спорідненими, але не цілком однаковими. Їхні відмінності — історичні свідчення, а не помилки, які треба виправляти за сучасним зразком.
Джерела
- Тім Гасбенд, Метрополітен-музей, «До ворожіння: історія та структура карт Таро», 2016.
- Британський музей, колода Таро Вісконті—Сфорца, опис колекції.
- Національна галерея мистецтва США, Паоло Плебані, «Ludus triumphorum: дослідження походження карт Таро Вісконті—Сфорца та їхньої іконографії», огляд дослідження.
Редакційна примітка: у статті розрізнено кількість збережених карт, реконструкції та пізнішу стандартну структуру; вона не стверджує, що початковим був лише сучасний варіант із 78 карт.