Слово «trionfi» з’явилося раніше за звичну назву
Дослідження звертає увагу й на історію назви: у джерелах XV століття слово trionfi позначало гру та її особливі карти, а слово «tarot» з’явилося пізніше. Це нагадує, що перші гравці не завжди користувалися назвами, звичними сьогодні.
Ще один елемент дискусії — поема Петрарки I Trionfi. Її алегорічна послідовність тріумфів — Любов, Цнотливість, Смерть, Слава, Час і Вічність — помітно перегукується з деякими темами козирів Таро. Плебані вважає поему ймовірним концептуальним підґрунтям, але перегук не доводить, що карти безпосередньо скопіювали з поеми. Це історична гіпотеза, побудована на зіставленні текстів, зображень і придворної культури.
Що задокументовано, а що виведено дослідниками
Матеріальні свідчення показують, що ранні колоди Таро поєднували карти мастей із послідовністю козирів, а багато постатей уже існували в європейській візуальній культурі. Дослідницька гіпотеза пов’язує це поєднання з публічними виставами та зацікавленням гуманістів класичними й народними текстами.
Проте ми не маємо повної інструкції перших майстрів Таро зі словами: «ці карти зображають таку-то процесію». Найдавніші колоди — дорогі предмети, часто збережені не повністю; історію їхніх образів відновлюють, порівнюючи рукописи, картини, поеми та архівні записи.
Ця різниця важлива. Справедливо сказати, що тріумфальні церемонії могли вплинути на образи й порядок ранніх козирів. Надто категорично стверджувати, що Таро — це просто карткова версія поеми Петрарки або що для кожної карти доведено єдине значення доби Відродження.
Послідовність зі знайомих образів
Головний висновок не в тому, що одне джерело пояснює кожну карту. Можливо, новизна Таро полягала в поєднанні. Чесноти, правителі, смерть, фортуна та інші алегоричні постаті вже були частиною середньовічної й ренесансної культури. Їхнє впорядковане сусідство з чотирма мастями створило новий спосіб грати з цими образами й розглядати їх.
Теорія процесій допомагає зрозуміти, чому раннє Таро нагадує парад суспільних, моральних і космічних постатей. Водночас вона залишається гіпотезою, яку історики перевіряють за предметами й текстами. Така багатошарова історія цікавіша за акуратний міф про походження: Таро й досі досліджують, і деякі питання лишаються відкритими.
Джерела
- Національна галерея мистецтва США, Паоло Плебані, «Ludus triumphorum: дослідження походження карт Таро Вісконті—Сфорца та їхньої іконографії», огляд дослідження.
- Метрополітен-музей, Тім Гасбенд, «До ворожіння: історія та структура карт Таро», 2016.
- Національна бібліотека Франції, Таро різних типів, огляд колекції.
Редакційна примітка: зв’язок між тріумфальними процесіями, поемою Петрарки й Таро подано як наукову гіпотезу, а не встановлений факт.