Rider–Waite–Smith, Марсельське Таро і Тот: у чому різниця

Чотири речі, які часто плутають

Система — це звід правил: що означають карти, як ранжуються придворні карти, чи важливі перевернуті положення. Колода — це конкретне художнє втілення системи, або взагалі жодної конкретної системи. Видання — це випуск цієї колоди певним видавцем: інший розмір, рамка чи переклад того самого базового малюнка. Школа — це навчальна традиція, іноді прив'язана до однієї колоди, іноді ні. Зміна оформлення колоди автоматично не змінює її систему, а новий друкар не створює нову школу.

Еттейла: справжня відправна точка ворожіння

До Жана-Батиста Альєтта — що писав під ім'ям Еттейла — Таро було грою з прикріпленим до неї єгипетським міфом, а не колодою, побудованою для читання. Наприкінці 1700-х років він опублікував першу колоду, спеціально створену для ворожіння: власний порядок карт, власна образність, власні друковані прямі та перевернуті значення. Майже кожна пізніша «система для читання», включно з системою Золотої Зорі, успадковує базову ідею, що колода може бути спеціально побудована для тлумачення, а не адаптована з гри.

Лінія Золотої Зорі: Вейт, Кроулі та BOTA

Герметичний Орден Золотої Зорі взагалі не був колодою — це був англійський окультний орден XIX століття, що побудував щільну систему відповідностей, яка пов'язувала Таро з астрологією, Каббалою та чотирма класичними стихіями. Три окремі, досі чинні лінії сягають безпосередньо до нього:

• Райдер-Вейт-Сміт — колода А.Е. Вейта 1909 року, ілюстрована Памелою Колман Сміт. Саме на цій системі побудовані значення карт TarotCards24.
• Тот — окрема, навмисно інша система Алістера Кроулі, розроблена з художницею леді Фрідою Харріс і що наклала власну телемічну філософію поверх відповідностей Золотої Зорі.
• BOTA (Builders of the Adytum) — навчальна організація, заснована Полом Фостером Кейсом, що вплітає Таро в ширшу програму Каббали та церемоніальної роботи з кольором. Це школа з власними матеріалами, а не перепакування колоди Вейта.

Вейт і Кроулі навчалися в одному ордені, а потім пішли різними шляхами — тому їхні колоди поділяють структурну ДНК (78 карт, чотири масті), але розходяться в назвах карт, придворних рангах і таблицях відповідностей.

Власні методи Марселя, а не єдине фіксоване читання

Оскільки історичний марсельський візерунок показує на своїх числових Молодших Арканах повторювані символи масті, а не ілюстровані сцени, добре читання потребує власного методу, а не запозичених інстинктів RWS. Два добре задокументовані сучасні підходи: Тарологія, розроблена Алехандро Ходоровскі та Маріанн Коста, читає структуру, числа та кольорові взаємозв'язки всієї колоди для самопізнання; Open Reading, розроблений Йоавом Бен-Довом на основі його реставрації CBD, зосереджується на тому, як зображення в розкладі візуально взаємодіють, і прямо допускає читання взагалі без перевернутих карт. Жоден із них не є «єдино правильним» способом читати Марсель — це два авторські методи всередині однієї історичної родини.

Єгипетсько-окультна гілка — кілька систем, одна спільна тема

«Єгипетське Таро» — не єдина лінія. Оригінальна колода Еттейли несла єгипетську тематику від самого початку; пізніші автори XIX століття Поль Крістіан та його ілюстратори Фальконьє і Вегенер побудували власну 22-карткову систему з єгипетською темою; організації XX століття на кшталт Church of Light випустили власну повну 78-карткову єгипетську колоду з цілком окремим посібником. Їх об'єднує образність і заявлений давньоєгипетський зв'язок, а не спільний автор чи звід правил.

Сучасні авторські колоди: спільний скелет, а не спільна система

Починаючи з середини XX століття, колоди на кшталт Motherpeace, Haindl Tarot і Wildwood Tarot зберігали знайому структуру з 78 карт і чотирьох мастей як каркас, водночас повністю вибудовуючи власну образність і часто власний шар тлумачення — ближче до нового авторського твору, ніж до переоформлення Райдера-Вейта-Сміта. Ставтеся до кожної як до власної системи з власним посібником, а не як до варіанту, що читається зі значеннями RWS.

Що стоїть поруч із Таро, але не є Таро

Petit Lenormand — окрема 36-карткова система картомантії з власною образністю і методом, а не варіант Таро, хоча часто ділить полицю з ним. Карти Kipper утворюють ще одну, іншу традицію ворожіння на картинних картах. А кілька історично споріднених карткових ігор — австрійський Tarock, італійський Tarocchini, саме французьке Tarot — використовують колоди у візерунку Таро виключно для гри на взятки, взагалі без жодної традиції тлумачення.