Папеса і легенда про Папесу Іоанну

Карта II Tarot de Marseille зображує сидячу жінку в папській тіарі з розгорнутою книгою на колінах. Її ім'я на карті однозначне: La Papesse, Папеса. Це справді дивний образ для переважно католицького регіону, що циркулював століттями у звичайній картковій грі, адже католицька церква ніколи не визнавала — і активно заперечувала, — що папою колись була жінка.

Образ майже напевно сягає легенди про Папесу Іоанну — історії, вперше докладно викладеної в хроніці домініканського монаха Мартина Полонуса XIII століття. В історії блискуча жінка перевдягається чоловіком, підіймається церковною ієрархією завдяки власним заслугам і врешті обирається папою — править близько двох років, доки не народжує публічно під час папської процесії, що розкриває обман перед приголомшеним натовпом. Сам Полонус написав цю історію помітно скептичним тоном, і практично всі історики, які вивчали її відтоді, погоджуються, що це вкрай малоймовірно реальна історична подія: немає жодного сучасного запису про будь-яке правління, немає узгодженої дати між версіями, а деталі історії значно змінюються від переказу до переказу.

Ніщо з цього не зупинило її поширення. На той час, коли складався стандартний образний ряд Tarot de Marseille, історія про Папесу Іоанну була широко відома і широко прийнята на віру по всій Європі — справжня частина популярної культури, а не маргінальна чутка. Пізніше протестантські автори знаходили її особливо корисною як антикатолицьку полеміку, наводячи як приклад інституційної корупції та приховування на найвищому рівні церкви. Сама церква спершу терпіла поширення цієї історії, але до XVI століття вчені цілеспрямовано працювали над її спростуванням, і Іоанна поступово зникла з офіційного церковного мистецтва та історіографії.

Rider-Waite-Smith повністю відмовляється від папської рамки. Уейт перейменував карту на Верховну Жрицю і, спираючись на відповідність Golden Dawn єврейської літери і Місяця для цієї карти, замінив тіару й книгу узагальненішою фігурою — під вуаллю, що сидить між двома колонами, тримаючи сувій замість розгорнутої книги. Специфічно католицька, дещо скандальна образність Папеси поступається тихішому архетипу: прихованому знанню і сприйнятливій інтуїції, позбавленим іконографії будь-якої конкретної інституції.